26 квітня 1986 року сталось те, про що ніхто не міг подумати, те, що ніколи б ніхто не міг припустити, те, що стало невиправною помилкою, «чорною плямою» в історії України, те, що скалічило і забрало сотні і тисячі життів… Реактор №4, що був збудований в 1976 році на Чорнобильській АЕС, розташований за 100 кілометрів на північ від Києва – вибухнув.

Сумарний вихід радіоактивних матеріалів становив 50 мільйонів кюрі, що рівнозначно наслідкам вибухів 500 атомних бомб, скинутих в 1945 році на Хіросіму. Вибух, що спричинив пожежі, які тривали близько 10 днів, забрав життя 31 людини і більше 200 було госпіталізовано. За неофіційною статистикою в Україні померло не менше 15 тисяч людей, які були уражені в результаті аварії на Чорнобильській АЕС.

Всі 47 500 жителів міста Прип'ять були змушені покинути свої будинки на наступний день після катастрофи. Близько 300 людей почали повертатися додому вже через місяць. Територію, на якій вони селилися, пізніше назвали Зоною Відчуження. Сьогодні місто Прип’ять живе «своїм життям». Постапокаліптичні світлини знаменитого колеса огляду і покинутих книжок у школах гуляють Інтернетом. І як би ж хотілося знову на тих вулицях почати нове життя, дати місту шанс… Але…  Вибух був, тому місто, яке могло бути одним із найкращих міст поблизу Києва стало відчуженим та занедбаним…

26 квітня 2016 року виповнюється 30 років з моменту страшної техногенної катастрофи й величезної екологічної біди світового масштабу на Чорнобильській АЕС. Масштаби катастрофи могли б бути незрівнянно більшими, якби не мужність і самопожертва сотень тисяч учасників ліквідації наслідків аварії. Ризикуючи своїм життям та здоров'ям, вони виконали свій обов'язок і захистили людство від згубного впливу і подальшого розповсюдження радіації.

Наша школа долучилася до вшанування 30-ї річниці Чорнобильської катастрофи. Під керівництвом педагога-організатора Кіш А.К. було організовано та  проведено мітинг-реквієм, у ході якого пролунали вірші та історія катастрофи. Також учасникам заходу було продемонстровано відео, в якому висвітлено тогочасні події на території Чорнобильської АЕС.

Проходять роки після аварії. А біль не вщухає, тривога не покидає людей. Ще довго ми будемо відчувати на собі  наслідки трагедії, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям. Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Перед пам’яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.

Латка лісу, вигоріла, бура

Мертве листя, висохла трава.

А навколо грає зелень буйна.

Дивом уціліла і жива.

Чути птиць із непроглядних нетрів,

Світить сонце з голубих небес.

Грізна зона. Тридцять кілометрів

З центром на Чорнобильській АЕС.

Источник: http://xvatit.com/school/feast/school-events/48585-do_richnitsi_chornobilya.html
© Xvatit.com